***
Я – вишнева кісточка,
забута у кишені вітру.
Мандрую крізь
веселкові призми днів,
залишаючи по собі
янтарно-кришталеві
сльозинки, що пахнуть мигдалем.
У конвертиках
твоїх забутих фантазій
я – лише засушена ромашка,
пелюстки якої
вимальовують на твоїх щоках
букви з улюблених книжок.
Для карооких вождів
я – лише промінь темного холоду.