Посівала зірками нічка,
Ясний місяць так дивно блищав.
Ті зірки поглинала річка.
Срібний зайчик на хвильках стрибав.
В очереті хтось наче ховався:
Обережно й таємно ходив.
Срібний зайчик туди враз пробрався
І русалоньку ніжну збудив.
Попливла та красуня рікою,
В дивні коси вплітала зірки,
Раптом бачить – ідуть сюди двоє,
Не втерпіла – і помах руки...
Свій віночок із білих лілей
Віддала красуні – дівчині,
Зірку ж ясну зняла з грудей
Й простягнула земному хлопчині.
Плив водою віночок красивий,
Не віддасть дівчина кохання.
Але милий вже іншу щасливий
Милував поцілунком до рання...
Відбивалися зорі сердито
У холодній блискучій річці-
Із лілей віночок розвито,
Все відомо одній тільки нічці...