Ти не тривож мене...

Людмила Дзвонок
Що бачу я? Чи треба? Звідкіля
Прийшов у сон, не просячись, навіщо?
На тебе я дивилася здаля,
І не хотіла, щоб підходив блище.
Ні, не забула, що в минулім, там,
На тім порозі... Дай мені вже спокій!
Навіщо ти прийшов? Не треба нам
Ця зустріч через стільки уже років!
Ти вже не той? І я давно не та.
Перетерпіла і перехотілось...
Ти говорив тоді, що не свята,
Тепер в другому світлі все відкрилось?
Не займана. Кохав? Мабуть, авжеж.
Прискіпливість, ті ревнощі, неспокій...
О, скільки через серце йшло пожеж!
В нім рани залишилися глибокі.
Ти не тривож мене, і сон мій не займай.
Я віддалася дітям і онукам.
Тебе кохала все життя, ти знай,
Все видивлялась і тягнула руки...




Картина із Яндекса.