Софія Київська священна…
Дзвінниця там,і пам»ятник,і храм.
Ти є святиня над усі святині,
Тобі і честь ,і поклін я віддам.
Святе те місце мальовниче,
Де ти збудована колись,
І всі твою красу цінують,
І кожен Богу тут моливсь.
У твоїх стінах аура чудова,
Яку ні з чим не можна порівнять.
Теплом душевним огортає загадково,
Але словами це не передать.
І та краса,що бачить наше око,
І святість та,що чує лиш душа…
Я хоч на мить,хай навіть ненадовго,
Душевний спокій саме тут знайшла.
Заходиш в стіни цього храму
І забуваєш ти про все в ту ж мить:
ПРО всю буденність,холод і тривогу,
Й про те,що сильно так душа болить.
Ти пам»ятка архітектури древня,
Яка вже протягом стількох віків
Дарує спокій кожному,хто був тут,
Хто спокій цей отримати хотів.
Софіє,Київська святине,
Існуй,живи і процвітай.
Й щодня на цій землі священній
Усіх,хто завітав,гостинно ти приймай.
09.06.2010