Усі ми родом із дитинства.
Там кожен з нас перебував.
І кожен ,кому як вдавалось,
Стежину до дорослого життя шукав.
Шукав,знаходив,знову повертався,
Майнути у дитинство знов хотів,
До материнського порогу,
Мов пташенятко ,до гніздечка теж летів.
Ступивши на поріг рідної хати,
Нас мама зустрічає у сльозах,
Бо ми дорослими вже стали,
Ну а колись вона несла нас на руках…
Тому цінуймо кожну зустріч з нею,
В своєму серці пронесімо крізь роки,
Бо ми дорослими давно вже стали,
Ну а для неї ми назавжди малюки.
14.08 .2010