Де юність та,що жити поспішає?
Де молодість,що рівних їй нема?
Де старість та,якої не буває?
А тільки зрілість є,яка приходить крадькома.
Якби ж та юність трішки зупинилась
Й не поспішала б так швиденько жить,
Тоді б і молодість багато зрозуміла
І зважувала б добре кожну мить.
Тоді б і зрілість,може,не підкралась,
Ну а про старість слів би не було.
Й життєва мудрість легко всім би далась
Й життя би по стежинах впевнено вело.
А то стежини рівними бувають
Не завжди й не у кожного із нас.
Й ті віражі круті,що когось не минають
Й дають про себе знати кожен раз.
Тому я дуже б того захотіла,
Щоб юність,молодість і зрілість зібрались,
Щоб зрозуміли,що нам дуже треба,
Й на думці на одній щоби зійшлись.
Щоби домовились й до висновку пройшли,
Як правильно,не поспішаючи ,прожити,
І золоту серединку щоби знайшли,
В яку могли б все бажане вложити.
Тоді б і юність жити не спішила,
І молодість не бігла б стрімголов,
А зрілість з гордістю би їх зустріла
Й докір сумління би нікого не колов.
30.08.2010