Ми – тi дивнi люди,
Якi знати не люблять,
Що з нами буде,
Коли свiт впаде.
«Завтра» немає,
Бо «сьогоднi» нам грає,
Воно не залишає,
Нiколи не пiде.
До життя днiв додати
Неможливо нам, брати,
Але i сумувати
Ми не станемо, нi.
Все негарне – в розгром:
Цiлий свiт за вiкном!
Ми додамо разом
Нам яскравiсть до днiв.
Ми зможемо жити
I далi у свiтi,
Ще зможемо пити
Сонячний прах.
Доки свiтло не згине,
Сила нас не покине,
Взагалi, поки ми є,
Нас не вiдає страх!