І
Жив був Бахтін,
Гуртожитський Тарган:
Інтелігент, масон, токсикоман,
Взірцевий муж,
Наївний вірний друг, -
Тримав гарем:
Двох недобитих мух.
ІІ
Він, як варяг,
У греки шлях проклав:
Із чобота
В білизну мандрував.
Охайний жевжик,
Вічний Дон Жуан,
І вусики пінцетом проривав.
ІІІ
Бахтішу ми
Вважали за свого:
І не ботан,
І полюбляв вино,
Не чванився,
А був авторитет,
Реліквія, надбання, раритет.
ІV
Нам заздрили
Сусіди й комендант:
Бахтіша мав cимпотненький мандат,
Імунітет від сотні тисяч бід,
Ікру червону й рибу на обід.
V
Ніщо не віщувало нам біди.
Бахтішка жив –
Люд пожинав плоди.
Блок «вісім А» чимдалі гомонів
Про Таргана,
Дивніше диво з див.
VІ
Одного дня Тарганчик раптом зник.
Його не бачив жоден чоловік.
Ніхто і лапочок йому не склав,
І не прикрив очей від світу зваб.
VІІ
Бахтішу поминали ми щодня:
Аби притулочок знайшла душа ясна,
Аби той цвіт, завчасно взятий геть,
Не стрімко спопеляла сага-смерть.
VІІІ
Жив у серцях,
Де пульсувала кров,
Де вирувала ніжність і любов,
Де смуток розперізувався вмить,
Коли ім’я в повітрі дзеленчить.
ІХ Розмила сум заявочка санстанції :
Бахтін у бурситетській резервації.
ZazaFisher 11.10.11