Книжки на поличках тримають твій запах.
І пил розлітається ним.
Все суто просякло тобою до нитки.
Та ти давно неживий...
Стіл пам'ятає любовні записки,
Дзеркало - мужній тил.
Рослини звикли до відвертих розмов.
Та ти давно неживий....
Вірний песик чекає чергової ласки.
Любий брат на тебе ще злий.
Дружина щоранку прокидається з думкою,
що ти давно неживий...
(Посвящается О.П.)