Про почуття високі говорити
Далеко що не кожному дано.
Адже це дар,який комусь присутній,
Який п'янить,немов міцне вино.
Коли хмелієш ти від слів красивих,
Та коли ці слова йдуть із душі,
То хочеться хмеліти щораз більше
І побувати,наче в міражі.
Та іноді цих почуттів немає,
А про кохання чуєш ти слова.
Тоді чому все так буває,
Що від лукавості хмеліє голова?
Ці хмелі два різняться між собою
І протилежність повна у них є.
Тоді чому ж лукавити словами,
І що лукавість ця тоді дає?
Невже не знають і не розуміють,
Що почуттів високих хочем ми.
Але ,на жаль,лукавість все руйнує,
Й розрив стається між людьми.
Адже лукавість зразу відчуваєш,
Й душа болить і серце рветься вкрай.
І хочеться ридати і кричати:
"З моїми почуттями ти не грай!"
12.03.2010