Крила... А де тії крила,
Що мати в дитинстві малому ростила?
Що ніжно плекала і нОчі не спала?
Все зло лікувала, себе віддавала?
Крила... Ну де ж вони - крила?
Чи віку фіранка їх тихо закрила?
Чи може сховались в сорочку-краватку?
А може не люблять грошЕй і достатку?
А крила... облізлі ті крила
(Аж сорому, ніби, хвиля накрила)
Відрізав ще в юності, викинув в воду.
Бо бач, помінялась у світі вже мода.
Ті крила, ріднії крила
Мати, як прала, у річці зловила.
І підсушила, і підлатала,
Гарно поклала їх, запакувала.
І крила... Дитячі ті крила
Мати принесла до рідного сина.
Мовчки відкрила, приклала, пришила.
"Все знову на місці, ангЕльська дитино!"
23-24.07.2012