Я - кіт-поет, мурчу вірші,
Мені творити - до душі,-
До римування маю хист,
А в кожнім "няв" є певний зміст,
Бо "мур" і "няв" - котяча мова.
Чистенький аркуш вже готовий?
Пишіть: "Мур-мур, няв-няв і няв".
Вам зрозуміло, що сказав?
Ні ? То піду до мишеняти,
Йому вірші свої читати.
Але куди ж воно поділось?
Вірші не любить? Зрозуміло!
Котик - поэт (русский перевод)
Владимир Сергеевич Сапронов
Я - кот-поэт, стихи мурчу,
Какие только захочу;
И в каждом "мяу" есть свой смысл.
Скорей берите чистый лист,
Пишите: "Мур...мур-мяу...". Ясно?
Нет?! Время трачу я напрасно.
Пойду мышонку почитаю,
Уж он-то всё поймёт, я знаю.
Мышонок, где ты? Мяу! Мяу!
Стихи не любит? Понимяу!