Скотилось сонце прямо в поле за селом.
Духмяна ніч душі торкнулася крилом.
І наче в казці, я побачила у сні:
Із неба зірка в руку падала мені.
Казковий сон запам'ятала назавжди.
Мене та зірка рятувала із біди.
Вела стежинами широкими життя.
Дала надію мені й віру в майбуття.
Ніч промайнула. Промайнули і літа.
Доросла донька із гніздечка відліта.
Та й досі зірка у душі моїй горить –
Мого дитинства чарівна, солодка мить…