Літо. Липень. Сонця море!
Ой, яке воно прозоре,
Нескінченне і гаряче,
Вже з світання нетерпляче!
Тільки я відкрию очі,
А воно впірнути хоче
Своїм сяйвом, своїм блиском.
Глянь, на небі, а так близько,
Досягає мого тіла...
Вже трава як погоріла!
- Сонечко, знайди хмаринку -
Дощика б хоть на годинку,
Треба все живе змочити,
І землі перепочити!
Дай напитися водиці
Із небесної криниці!
28.07.2012
Натхнення від Солов'я Заочника:http://www.stihi.ru/2012/07/25/4869.
Картнина із Яндекса.