Дощ не йде – паде..
Розсипаються намистинки по асфальту,
Таких не знайдеш нiде,
Лише зараз, тiльки тут. А давайте
Складати найсвiтлiшi митi
В темнi куточки душi.
Давайте сльози пролитi
Вам будуть, нiби дощi,
Пiсля яких розпустяться квiти.
Бережiть думку вiд бруду.
Давайте просто i радiсно жити.
I ви прекраснi, люди.
Я люблю вас похмурими в маршрутках,
Радiсними, усмiхненими, грубими,
Я хочу прошепотiти вам на вушко:
«Давайте добрими будемо…»
Бо цiєї митi не знайдеш бiльше нiде,
Як не встигнеш схопити.
Митi, коли дощ не йде – паде…
На дерева, площi, асфальтнi плити.
Коли iдуть такi дощi,
Зупинiться хоча б на хвилину,
Розкривайте скриньку душi
I збирайте неповторностi краплини!;