І вже у вирі наші чайки,
І вже по спині холодок,
І шовк червоної китайки
Крутими бризками намок.
Іще не кров. Але до того...
Вітрила. Весла. І чуби.
І кожен помисел —
до Бога...
І хмари — дужі, як дуби...
І може, рай сія над Спасом,
Та й пекло ж десь внизу гуде...
І кущ шипшини —
вихилясом,
І вихор колесом іде!