***

Картина посміхається.
_____________________

Останній рядок.
Я загублений
блукаю серед думок.
Остання буква.
Світанок.
Радісний вітаю
похмурий ранок.

Холодне полотно.
Останній мазок пензля.
Тауер. Береги Темзи.
Столиця Англії.
У тумані ангели
Шурхотять крилами,
Пролітають повз зі свистом,
Покидають грішне місто.

Дороги долі плямисті.
Мені трошки бракує хисту.
Осінь. Падає жовте листя.
В душі моїй прибрано, чисто.
Бути в натовпі мені особисто
Цей шлях ненависний.

Мінорні акорди.
Остання нота
лягла спати на стані.
Я трошки втомився. Я у стані
*Фрустрації.
Довго ноти кружляють у танці,
підморгують коми.
Скажи: де відстань
між інколи та ніколи?
Масло з полотна ікони
Святого Миколи
лягає на хліб,
Світиться жовтий сонячний німб.

Ми з тобою лишились тет-а-тет,
Я закінчую писати автопортрет.

Картина посміхається.

24.03.2012–29.07.2012

*Фрустрація (від лат. frustratio — омана, марне очікування) — психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці і те, що викликається об'єктивно переборними (або суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети і розбіжності реальності з очікуваннями суб'єкта. Фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи.

NB. Цей твір є авторським перекладом на українську мову вірша "Картина улыбается" (http://www.stihi.ru/2012/05/13/6621)