* * *
Галю, яка Ви ще юна!
Зорють могилу плуги.
Плужник... І сонячні вруна.
Й тиха яса шелюги.
Терпнуть в згорьованій ласці
Світлі берези й дуби.
У вишиваній запасці
Осінь іде за горби.
Стати б оце на коліна.
Привиди линуть ген-ген.
І павутина, і сіно,
І чорноболю рентген.
Господи, хочеться жити,
Тільки не так, як живу.
Тіні лягають, мов плити,
На почорнілу траву.