Трава пожовкла, зсохлись бідні
квіти,
Пече таке, що спасу вже
нема...
Якби лишень, в вагоні не
зомліти,
Якби хоча б на мить прийшла
зима.
А що вагон? - Біжить, чеканить
звуки.
Старий вагон, без права на
обід...
В цій душогубці терплять люди
муки,
І їм не милий цей пекельний
світ.
Ми просто тимчасові
пасажири.
Сьогодні ми, а завтра інший
хтось.
Всім тхне противним
смородом сортиру,
Щоби життя солодким не
здалось.