Знаєш, а часом я марю: все знову правильно,
Те, що було, забулося чи здалося.
Я, як раніше, ночами малюю янголів,
Ти, як раніше, цілуєш моє волосся.
Чуєш, а інколи сниться: обидва вижили,
Перемогли, пощастило. Частую кавою.
Я пам*ятаю, як ми надвечіря*м дихали.
Я посміхаюсь і вперше тебе обманюю.
Бачиш, я зовсім велика: дзвінки і зустрічі,
Ти між вокзалами вічно курсуєш впевнено.
В мене на згадку лишились картки і вулиці,
І намагаюсь всміхнутись, але даремно.
Віриш, а потім отямлююсь: й дійсно правильно,
Щось так невчасно примарилось чи здалося.
Я перестала вночі малювати янголів.
Ти десь з відразою пестиш чуже волосся.