Минають роки, одиноко.
Вже восьмий рік на чужині.
Чому, скажи, така жорстока?
За що цей хрест нести мені?
Я , ж, мріяла не тої долі,
Ні моїм дітям, ні собі...
Невже, померти, тут, в неволі
Ти загадав, Господь? Тобі,
Мабуть, байдужа моя житка
І мій тернистий, гіркий шлях?!
Це не життя - наслання, звідкись,
Жорстокосердий, грізний жах!
Якщо і так, то, лише, прошу,
Не залишай на цій землі...
Я знесу сповна свою ношу, -
На Батьківщину поверни!