Під крука крилами – під віялами вій
Ховалися агатові безодні
(Я їх розгледіла, чомусь, лише сьогодні,
Лиш щой-но). Чародійно-надприродні
Враз паралізували розум мій.
І серце каменем зірвалося з гори
Вершини спокою, та полетіло
В провалля, в прірву. І здавалося, несила
Вже встояти – моє німіло тіло,
А душу рвали пристрасні вітри…
Цілунок зміг би Ваш класичний кабінет
Прикрасити, як зиму гілка хвойна.
Та для чиновника це, мабуть, непристойно…
Про що ми розмовляли з Вами щойно?..
Про терміни? Про тендер? Про бюджет?...