* * *
Рідне слово живе у вигнанні
На рідній землі
Само себе сіє як мак
І родить як саксаул
По найродючіших чорноземах
Повзають байдужі бархани
Той хто ходив тут босоніж
Знає що сорок днів з піскового годинника
Можуть засипати ціле тисячоліття
І дитина перш ніж вимовити слово
Давно вже мислитиме категоріями пустелі