* * *
В крутовир’я сонця
Затягує
І золоту солому поля
І воду криниць
І сподівання очей
Але очі мають витоки
На таких глибинах
Де навіть сонце тоне мов камінь
А йому ж треба навпаки —
Спливати
І спалювати всю солому гріха
Чуєш
Ми проминули вже полудень