(Пам'яті батька. 05.08.2012р. - дев'ять днів)
Пригадалось дитинство: коли мій веселий татусь
Щепи в двір наш приніс, навмання з них узявши котрусь,-
Помістив її в ямку й присипав пухким чорноземом.
"То - папірка*, - сказав, - Вродить нам вона яблук смачних,
Буде сік, а до осені зможемо разом із них
Сушені** насушити. На зиму врожай збережемо."
Як же рясно цвіла та папірка цієї весни,
І птахи щебетали так дзвінко пісень голосних,
Сонцесяйна коли до небес запліталася стрічка!
Ох, і яблук було! Гілля гнулося дугами. Лиш
Не торкалося ледве стежини, де вився спориш...
У ту пору спекотно-суху згасла батькова свічка...
...Тихо він відійшов, залишивши земні свої справи...
Усю ніч з глухим стогоном падали яблука в трави...
*Папірка – сорт літніх яблук, білий налив.
**Сушеня – висушені на сонці скибочки яблук. (Подільська говірка. Наголос на останньому складі)
01.08.2012р. 17:20