Це карма, рок.
Хтось п'є по сто, а ми - по триста.
На шии, зашморгом, намисто
Твоїх думок.
Цей біль, без сліз,
В очах – вiдбиток твого кредо.
Я стала тiнью, alter ego.
Який цинізм.
Чудова мить.
Твій подих грів, торкання гріло.
Безпосередньо, в душу, в тіло -
Очей блакить.
Ти глузду глас,
i спокій мій, мій порятунок.
А я твій гриф і твої струни.
Ми різних рас.
Я - хворий док,
Ти – плацебо, порожній змістом.
Хтось п'є по сто, а ми - по триста.
Це карма, рок.