* * *
Ідеолог житнього клину
Навчає землю
Як їй родити
А зерно — як йому рости
Щоб одержати чергову пайку
Чорного хліба
Я запевняю його в своїй лояльності
Але він не дуже довіряє
І виймає на ніч мої очі
Зариває щоразу в інше місце
А м’якуш серця
Кладе собі під голову
Так і спимо
І я не впевнений чи регулярно
Бачу сонце