Дня не проходить без думки про тебе:
Тільки-но сходить сонце на небо,
Думаєм з мамою – як там Антоша?
Хай день для нього буде хороший.
Сядемо вдень до обіднього столу –
Як там Антоша – ми думаєм знову,
День потихеньку за обрій спливає –
Нам без синочка спокою немає.
Вечір – збираємось ми чаювати,
Як там Антоша, чи ліг уже спати?
Як там ведеться синочку самому,
Як він доб’ється, приїде додому?
Віримо ми, що настане та днина –
Вранці Антоша наш двері відчинить,
Всіх поцілує, усім посміхнеться,
Й нам серед хмар наче сонце проб’ється.
2002 рік.