* * *
Голуби княгині Ольги
Тисячу років
Літають під мою стріху
І тому хати не видно
Та не видно тільки вам
А Ольжина дружина
Щороку
Прибуває за даниною
І злякана ластівка
Так і не запаливши мого гніву
Вихоплюється жменькою попелу
Запорошує вам очі
І убитий князь
Ще переможніше
Сміється попід сухими стріхами
І тоді ви врешті усвідомлюєте
Де живете
Оцю тисячу років