* * *
Вони проходять по поверхні,
Вони не знають, що таке
Боки обдерті, пальці мертві
І дно свідомості мигке.
Лізь, видирайся! Щоби з ними
Горою ковзати? Та ні ж!
Вони не знають, як ці зими —
Підземні — гострять плуг і ніж,
Щоб хліб той різати, як груди,
І груди — наче хліб. Вони...
Вони, напевно ж, тільки люди,
І в тому — мало їх вини.