Чи може, заздрю вишуканим шатам
Цієї шляхти?
Поглядам з дібров?..
Там полювання — й королівська варта
Пильнує,
Щоб чужак не підійшов.
А осінь — в кафедральному соборі
Промова ксьондза? Трепет прихожан?
Чи усміх молодиці у коморі?
Чи вепр оскаженілий —
Хвища з ран?..
І щось таке ще можна там уздріти,
Що хоч просись на службу
Королю!
Та повертають знов до цього світу
Слова буденні —
На грузьку ріллю.
Я плужив сам. І хміль сушив. І з бантин
Знімав таких, хто ледь не задубів
У зашморгу —
оце вам аксельбанти!
І хрип хортів,
І гони між дубів...