Про козу

Мария Погорелова
Мабуть я щось не зрозуміла,
Чи стала зовсім вже дурна ?
Паслась коза, сонце палило,
Жалібно мекала вона !

Чи то води вона просила ?
Чи їсти вже прийшла пора ?
Бо на бугрі давно скосили,
Крім того ж висохла трава.

А ж тут хозяїн вибіг з хати,
І враз почувся ляск гучний...
То мабуть він давав їй знати
Хто в його хаті головний !

"Ти бач, яка принцеса стала? !
Чого то задарма кричать ?
Твої вже витівки дістали !" -
В усьому треба потакать !

Тож, коза мекать перестала,
Все зрозуміла в одну мить...
Ну і розумні ж, кози стали ? !
Чи так, потрібно їх кормить ? !