Згадка донесе

Ив Кабачек
Квітли рясно липи...
Вперше у житті
Як я тільки влипнув
В коси золоті!

Серпень припікає,
В’яне лист рокит,
А я потопаю
У очей блакить.

Вже з тієї вирви
Долі на біду
Душу я не вирву,
Дум не відведу.

        Роки промайнули,
Плине мимо все...
Часом нам минуле
Згадка донесе.