* * *
Тихо підходять печалі...
Стану мудрішим і я?
Мовби у тронному залі
Мовчки сміюсь з короля.
Голий, звичайно ж... А слуги
Служать — збиваються з ніг.
Голосом вічної хуги
Я не озвуся до них.
Кожен прозріє окремо,
А під кінець — і король.
Зійде отак от зі сцени,
Плюне на зіграну роль.