Де ж взялися роки?

Людмила Дзвонок
Ну й чоловік (чужий!) - лошак дебелий:
Стрункий, швидкий, гарячий, як вогонь!
Ті очі, ніби бісики (холера!),
А я ні-ні,- на серці моїм бронь!

То так, лиш іздаля, прилипли очі,
Свій погляд вбік ніяк не відведу,
А серце ніби ще чогось та хоче?..
Накличу я собі, дивись, біду!

Оговталася, досить, іду далі,
Пригадую, мій юний чоловік...
Які ж були гарнесенькі ми в парі!
То ж скільки поряд? - Тридцять шостий рік.

Гей, леле-леле, де взялися роки?
Мина так швидко вік, немовби мить.
Хода охляла, наростають боки... -
Душа (ти ба!)- без всіх цих змін, горить!
                09.08.2012.