Предтеч нема. Трава навчила,
Сказала зірка у воді,
Морила мороком могила,
Стинала сили молоді.
Вони отавою зростали,
І вчили жити без предтеч,
І говорили, й клекотали —
І примовкав у полі смерч...
Бо тут таке вирує в зерні,
Бо тут таке гримить в мені,
Що волю дай — і гори зверне,
Не те що смерчі вдалині.
Я сам — життя! І сам — летюча
Смерть.
Буря в цвинтарних ґрунтах!
Предтеч нема — лиш ті, на кручах, —
Гроза, береза, серця прах...