* * *
Ревли хмари
Брали на роги хвіртку
Але чорніли як мара
І білого дощу давали все менше
Тоді вогнище розіклав батько
В одній руці тримав над ним
Цеберку з водою
Кийком у другій
Бив
Бив
По облізлих боках
Бив сам
Бо ні дзвонаря
Ні церкви в селі не було
І кістлявий голод
Доношував
Останню коров’ячу шкіру