(перевод с украинского)
Столько глаз у тебя,
Столько рук и мозолей,
Сколько капель в Днепре
И на небе зарниц.
Ты позора не знал,
Не сгибался безвольно,
И не падал от горя
Беспомощно ниц.
Не искал я к тебе
Ни тропинки, ни брода.
Не стремился к признанью,
И не думал о нем.
Я горел для тебя
Украинский народ мой,
Только, видно, горел
Я неярким огнем.
Только все же не смог
Вспыхнуть я метеором,
Начертить яркой мыслью
Светящийся след –
И подняться звездой
Над небесным простором
Твоих подвигов гордых
И бесчисленных бед.
Труд мой тихий, простой -
Скуповат на прикрасы.
Только в том я, ей-богу,
Не вижу беды.
Что-то было во мне
И от деда Тараса,
И от прадеда –
Сковороды.
Не ищу я к тебе
Ни тропинки, ни брода.
Ты вошел в мое сердце,
В мою кровь, в мою грудь.
Упаду я звездой,
Вековечный народ мой,
На печальный и долгий,
На млечный твой путь.
Стільки в тебе очей,
Стільки рук і мозолів,
Скільки крапель в Дніпрі
І у небі зірок.
Ти не падав од вітру,
З біди не безволів,
Не насунув на душу
Ганьби козирок.
Не шукав я до тебе
Ні стежки, ні броду,
Бо від тебе узбіччям
Ніколи не брів —
Я для тебе горів,
Український народе,
Тільки, мабуть,
Не дуже яскраво
Горів.
Тільки, мабуть, не міг,
Як болід, спалахнути,
Щоб осяяти думкою
Твій небозвід,
Щоб устать, ніби зірка,
Сіянням окута
Твоїх подвигів гордих
Й незлічених бід.
Скромна праця моя —
То не пишна окраса,
Але в тому, їй-богу,
Не бачу біди —
Щось у мене було
І від діда Тараса,
І від прадіда —
Сковороди.
Не шукаю до тебе
Ні стежки, ні броду —
Ти у грудях моїх,
У чолі і в руках.
Упаду я зорею,
Мій вічний народе,
На трагічний і довгий
Чумацький твій шлях.