***

Куделі хмар та блискавиці
Наповнені очей криниці
Цим дивним чудом, стане дух
Лунання грому чує слух.

Стихія нездоланна, ні
Їй не страшні сердець вогні
Їй не знайомі людські муки
Вона не чула про розлуки.

І теплість рук їй невідома
Солодкість губ, не випадково
Стихія рушить все навкруг
Ніхто їй не коханець й друг.