Перевод с украинского:
Остался отзвук тех шагов без сил…
И в памяти всплывает день вчерашний…
Зачем же ты тот вечер погубил?
Пропащий век… и ты теперь – пропащий!
И лезвием зачем ты полоснул,
Неверьем, – так жестоко, равнодушно?
Цветы, что, знаю, ты принёс ко сну, –
Не радуют, не тешат глаз и душу…
Стою, распята на семи ветрах,
Растерзана на сотни злых "и пусть!"
А эхо – отзвук эха – боль и страх –
Так беззастенчиво вернули в грусть...…
Оригинал:
Відлуння твоїх кроків, твоїх слів,
у пам’яті зринає день вчорашній…
Навіщо ти той вечір погубив?
Пропащий вік. І ти тепер пропащий.
Навіщо лезом тонко по душі
невірою байдуже і жорстоко?...
І квіти, що призначені мені
Не ваблять і не тішать душу й око…
Стою роздягнена на ста семи вітрах
Розтерзана на сотні злих «байдуже»
Відлуння- сміх відлуння- біль і страх
У лабіринтах памяті недужій…