Я уявляю як ти голосно гримнеш дверима,
коли я ляпну:"1000 між нами і 5 хвилин між ними."
Чи щось по-типу:"Я не приїду,вибачай.
Ось твоє печиво і недопитий чай.
Залиш собі,мені осточортіло.
Я їду звідси.В Львів,як і хотіла"
Або ж:"Пробач,я не буду дивитись з тобою сьогоднішнє кіно,
чи розпивати тітчине вино в підвалах.
Просто не буду,налякалась.
Тa anyway,вже все одно."
..після цих слів я б усміхалась.
Ей,я готова робити все,що можна,
щоб ти заходила на чай й шептала: "А можна мені зелений?"
Без тебе тут самотньо й тошно.
Не любиш-не люби,лише не забувай про мене.