Просто все:
і світло золоте, і хвилі такі ласкаві;
запах моря, пахощі твого тіла,
викупаного в його водах.
В природі нема пустоти!
Навіть вакуум породжує надтонкі коливання.
Коли тебе бракує поряд, на поміч летить думка:
але ж ти у мене Є, поцілунок твій останній,
відблиск веселих_сумних очей
і присутність твоя тут_і_нині...
По спині тече краплинонька поту - вічна згадка
про Первинний Океан,
через маківку сочиться золотавий туман -
це святиться тіло твоїм коханням,
останнім у цьому Світі,
який втрачає межі,
коли ми з тобою разом...