ХолоднІ стІни, мокре пІдвІконня
І дощ струмками по вІкну...
Моя душа в твоЇх долонях,
твою-в своЇ долонІ загорну.
І що б не сталося,
куди б не завели дороги,
дощами розбиваючи серця,
за тебе я молитимуся Богу.
Аж поки не дІйду кІнця.
Тебе тримаючи в своЄму серцІ,
я йтиму далІ, всеодно куди.
ВІдкрию всІ, ранІше заборонюючІ дверцІ,
з'Єднаю всІ розведенІ мости.