Так починається осінь,
Я впізнаю її почерк,
Коли ночі тихше, а дні коротші,
Серце потроху дощем заливає,
Коли не бажаєш нових відносин,
Так починається осінь, з першими светрами,
Кавою літрами, контактами стертими,
Вогнем сигарет, запалених з фільтру,
Холодом думки, подихом вітру,
Так починається осінь, снами у потязі,
Пошук себе (в постійному пошуці),
Коли не знаходиш на все причини,
Коли відчуваєш, що в чомусь ти винний.
Так починається осінь,
Зникають рими.
Андрей Титок ©