Відкриваються, часом, стигмати,
думи вальсують швидше ніж треба.
Стало б легше, аби тільки знати
де ти є. Під землею? На небі?
Мені, інколи, дихання мало,
кисень йде на шлях болю, скупий.
В моїх спогадах ти - досконалий,
в підсвідомості – досі живий.
Ще одне літо швидко тікає
в ще одну, льодом укриту, зиму,
Ще одна клята споминів зграя
входе в легені з подихом, з димом.
З роками не краще. Гірше стало.
Нестерпний той біль, хоч вовком вий.
В моїх спогадах ти - досконалий,
в підсвідомості – досі живий.