Відчувати, коли затихає розчулений дотик
від гарячих долонь, що спізнились на безліч років.
Невідомий мотив забринить… Та гіркотний супротив:
- Де ти був дотепер, по яких ти дорогах ходив?
Як нам бути з тобою, відколи нарешті зустрілись,
може поряд піти, чи залишити в спогадах мить?
Невблаганна жага розгортає утомлені крила…
Та, напевно, запізно. І серце так тужно щемить.
Крізь буремні шляхи пронесла свою вражену душу
та втомилася. Вибач. Утіха наразі в журбі.
Залишайся в своєму житті. Я піду, бо я мушу.
Та багато себе я залишу назавжди в тобі.
серпень 2012