Перевод с русского языка на украинский
Взяла я крылья напрокат у ветра
Ковалева Елена
http://www.stihi.ru/2011/06/30/5910
Взяла я крылья напрокат у ветра,
Шагнула в неизведанную даль –
Своей судьбы итожить километры
И заполнять свой личный календарь.
О, сколько их, исхоженных тропинок
Осело в памяти не сдавшейся моей…
От «утренников» и до «вечеринок»,
С рождения и до последних дней!
«Последних»? Нет, ещё не расписалась
Я в том листке, который «обходной».
Осталось в жизни дней, пусть, даже малость,
Но крылья, что взяла, пока со мной!
Их возвращать – не вижу я резона.
Размерчик мой и цвет, пера длина.
И вовсе не видны из-под блузона…
Беда моя в них, иль моя вина?!
Другим-то – что?! Живи себе спокойно.
Ничто не потревожит дней уклад.
Ночные рифмы не проскачут стройно,
Как выводок игривых жеребят.
И не поманят журавлиным клином,
И не махнут берёзовой косой…
И не заставят стать опять невинной,
Умывшись утром ледяной росой!
Нет, крылья оставляю за собою!
Я с ними прожила так много лет,
Моею называемых судьбою…
Была ли я поэтом? Вовсе нет!
Но ритм души созвучен со стихами
И музыка звучит во мне всегда.
Я счастлива, что подружилась с вами –
Друзья-поэты, дамы, господа!
--------------------------
Володимир Великодний
Взяла я крила напрокат у вітру
Взяла я крила напрокат у вітру,
Зробила крок у невідому далину…
І долю, кілометр до кілометру,
Я складую в свій календар, як мить одну.
О, скільки їх, тих пройдених стежинок
Осіло в пам'яті і в буревії снів...
Від «ранків» і до зрілих «вечоринок»,
Від дня народження і до останніх днів!
«Останніх»? Ні, іще не розписалась
Я на листку, що хитро кличуть - «обхідний».
Можливо, зв’язка днів мала зосталась, -
Не просять крила, щоб взяла я вихідний!
Їх повертати – сенсу я не бачу.
І розмір мій, і колір, і пера фасон -
Не видно зовсім їх, я вам зазначу...
Вина моя, біда і неспокійний сон?!
Другим-то - що?! Живи собі спокійно, -
Ніщо не потурбує звірений політ.
І рими ноччю не промчать свавільно
Грайливим табуном лошат в безодню літ.
І не поманять журавлиним клином,
Березовою ніжною косою...
Невинність не повернуть долі плином,
Умивши прохолодною росою!
Ні, крила залишаю за собою!
Я з ними прожила шалені дні
Моєї долі з щирою красою…
Чи я була поетом? Зовсім ні!
Та в унісон душа моя з віршами,
І музика дарує щастя нове
Моєї дружби трепітної з Вами -
Поети-друзі, пані та панове!