Навіщо ці пусті слова,
Ці милі усмішки, зізнання
І поцілунки на прощання,
Кохання взагалі нема.
Нема, не було, тай не буде
Кохання щирого, від серця,
А те що було все брехння,
Надіюсь я це все забуду.
Та як забути можна те,
Про що я мріяла ночами,
Чого чекала я щодня,
Ні, це неможливо, вибач…
Я памятаю всі твої слова,
Всі розповіді про твоє життя,
І мрії наші про майбутнє.
Цього ніколи не забуду.
Я так жалію що була дурна,
І ми розтались через мене,
І це усе моя вина..
Нічого вже не повернути.