Шепочуть клени за вікном
пошерхлими вустами,
Торгують листям золотим
на ярмарках вітрів,
Летять загублені зразки
того крихкого краму,
Яким кленовий листопад
дороги застелив.
Ледь пестять подихом вітри
таку красу журливу,
Асфальтом спрагло шурхотять
кленові ручаї, -
Вклонюся Осені сумній,
як непорочній діві,
Довірю свій прийдешній день
всевладності її.