Так свiжо в липнi небо голубiло...
Наталия Природная
Так свіжо в липні небо голубіло,
Сідало сонце обручем за обрій,
А запашні троянди білі-білі
Палали ніжним полум'ям любові.
І мерехтіла тиша вечорова
Сріблясто-синім, зоряним серпанком,
Спадало сяйво музикою слова
З-під купола небес аж до світанку.
А я за цю ідилію казкову
Подяку щиру Небу посилаю.
Душа, зігріта музикою слова,
У полум'ї натхнення не згорає.
ПЕРЕВОД:
Свежо в июле небо голубело,
Садилось солнце обручем за край,
Душистых роз куст белый-белый
Ярчайшим пламенем Любви сиял.
Люблю звон тихих летних вечеров...
Мерцанье звезд серебряным приветом
Спускалось светлой музыкою слов
Из под небес... До самого рассвета...
Я идеальность сказки вижу снова,
И благодарность небу посылаю.
Душа согрета музыкою слова,
И пламя вдохновенья не сгорает.
Фото Автора.